Визначна перемога у великому кінематографі

   Початок весни у світі кінематографу ознаменований визначною та важливою для кіноманів подією — церемонією нагородження кінопремії «Оскар». Цього року «Оскар» вручали вдев’яносте і ця ювілейна церемонія запам’ятається багатьом глухим шанувальникам та любителям кіно, бо однією з найвищих нагород кінематографу було відзначено й короткометражний фільм за участі глухої дівчинки.

 "The Silent Child» («Безмовна дитина») — саме так називається короткометражна стрічка, яка стала переможцем у номінації «Кращий художній короткометражний фільм», в якій було представлено ще чотири номінанти. Фільм був створений сценаристом Рейчел Шентон та режисером Крісом Овертоном з компанії Slick Films. У стрічці розповідається історія чотирирічної глухої дівчинки Ліббі, що живе у світі тиші, без спілкування у родині чуючих батьків. Її життя змінюється після знайомства з соціальним працівником Джоанною, яка вчить дівчинку жестової мови та допомагає їй знайомитися зі світом, спілкуватися за допомогою жестів. У фільмі використовувалась британська жестова мова.

 

В основу сюжету фільму покладений власний життєвий досвід Рейчел Шентон, котра і зіграла роль соціального працівника Джоанни. Батько Рейчел втратив слух після курсу хіміотерапії, тому жінка вільно володіє жестовою мовою та розуміє її значення та важливість у житті глухих людей. Після смерті батька Рейчел не полишала думка, що до жестової мови слід привертати більше уваги та показувати її значення для глухих, тож вона написала сценарій до стрічки, яка привернула увагу суспільства, здобуваючи високі кінонагороди.

Головна роль у короткометражці дісталась шестирічній глухій у четвертому поколінні дівчинці — Мейзі Слі з Британії. Родина дівчинки з хвилюванням слідкувала за оголошенням переможців і не могла стримати емоцій після оголошеного результату. Слабкочуючий батько Мейзі Джилсон поділився почуттями, які його переповнюють: «Моя маленька дівчинка зіграла головну роль у фільмі, що виграв Оскар! Це просто неймовірно! Я так пишаюся нею…».

«Звичайно, Мейзі була з нами і разом з нами пройшла по червоній доріжці, —сказала Рейчел Шентон. — Вона сиділа у залі разом зі своєю мамою та перекладачем жестової мови. Я обіцяла їй, що якщо ми переможемо, промову я говоритиму жестовою мовою, щоб вона могла мене зрозуміти». І свою обіцянку Рейчел здійснила, звернувшись до усіх присутніх не лише голосом, а й жестовою мовою.

Режисер Кріс Овертон у своїй промові на церемонії підкреслив, що історія, розказана у стрічці, не є чимось сенсаційним чи перебільшеним, адже мільйони дітей живуть у світі тиші, стикаючись з бар’єрами спілкування чи доступу до освіти. Кріс додав: «Сподіваюсь, що за допомогою «Оскара» ми зможемо передати наше повідомлення, закладене у стрічці, більшій кількості людей».